Головна » Джерело ідей » Моя творчість » Проби пера |
Ніби в пристраснім танго, кружляє сполохане листя. Жовтень стелиться тихо під ноги м’яким полотном. Спалахнула калина, убралась в багряне намисто. Журавлині оркестри востаннє звучать над гніздом. Осінь – вправний коваль, срібний місяць підковою вигне. (Сумувати не варто, бо немає назад вороття.) Ось іще один рік покотився, мов яблуко стигле. І достигло під сонцем, стало терпко-солодким життя. На алеї у парку під шурхіт сухий падолисту Чую вітру акорди і дріб барабанний дощів. Я чекаю на нього, єдиного, так урочисто… Я зустрітися хочу так, як досі ніхто не хотів. Я чекатиму довго. (Аби не забракло терпіння.) В жарі літньої спеки і в полоні зимових снігів… Щоб полинути разом у вир молодого цвітіння, В аромати травневі і хвилі п’янких почуттів. Пролітають повз мене кудись заклопотані тіні… Ніби шаль, тихий смуток плеча доторкнувся на мить… Я його дочекаюсь! І знаю, що він неодмінно На крилі журавлинім у ранній імлі прилетить. | |
Переглядів: 407 | |
Всього коментарів: 0 | |