Головна » Джерело ідей » Моя творчість » Проби пера |
Розмова про людяність
У вирішальну мить, і при нагоді цій Скажу, бо іншої нагоди вже не буде: Як добре, що у вихорі подій Не втратили ми людяності, люди! Від стресів, від конфліктів і утом Волосся враз сріблиться сивиною, А людяність дмухне своїм теплом - І крила виростають за спиною. Буває, слабкодухість підкрадається Й нашіптує на вухо:”Зупинися!” Та людяності іскра залишається І тліє, щоб творити і трудитись. Заради тих людей, хто з нами поряд, Хто вірить, хто чекає й сподівається. Про людяність словами не говорять, А перед нею голови схиляються. | |
Переглядів: 315 | |
Всього коментарів: 0 | |