Головна » Джерело ідей » Моя творчість » Проби пера |
Лелека У сусідів недалеко Оселилися лелеки. У весняну теплу пору Посідали на коморі. Щоб оселю збудувати Для маляток-лелечаток. Незабаром у гніздечку Світ побачила малеча. А дбайливі мама й тато Їм носила жабеняток. Згодом, на велику радість, Почали бузьки літати. На подвір’ї клекотіли, Покружляли й полетіли. Кривдити лелек не можна. Це й дитина знає кожна. Адже білі ці пташини Носять щастя у родини. Український віночок Бабуся онуці вінок дарувала. Про квітку кожнісіньку їй розказала. Оце чорнобривці, любисток, калина, Якою пишається мати-Вкраїна. Це білі ромашки, волошки блакитні, Мов білі хмаринки у небі погіднім. Це квітка барвінку і маки червоні… Від мами вінок переходить до доні. Він символ здоров’я, краси й довголіття. Хто носить віночок – мов маківка, квітне. На ньому стрічки зав’яжу я крилаті І буду найкраща на нашому святі. Вербичка Над ставком росте вербичка, Миє коси молоді, Розглядає біле личко Мов у дзеркалі, в воді. На листках блищать перлини Й діаманти від роси. Здавна верби в Україні – Символ суму і краси. Рано-вранці під вербою Чути пісню солов’їв. І лягають спати зорі Під пташиний ніжний спів. Бачать верби води сині, Берег, греблю і село. Без верби і без калини Й України б не було. Вишиванка Вишиванку вишивала І ночей не досипала. Маки, жайворонків в полі На мою дитячу долю. Колоски, волошки сині, Що так личать Україні. І калинове намисто, І метеликів барвистих… Можна в будні і у свято Вишиванкою пишатись. Мама усміхнеться ніжно: «В мене доня дивовижна.» Я у відповідь всміхнуся: «Моє вміння від матусі.» Хліб З давніх літ на Україні Хліб в пошані у родині. Він господар в кожній хаті, Щоб усі були багаті. Хліб смачний і запашний, Для життя він головний. Вийдуть білі паляниці Із озимої пшениці. А із житньої зернини Чорна вродиться хлібина. Мене вчили батько й мати Божий дар цей шанувати: «Хлібчик, доню, поважай, На смітник не викидай.» Хліб від роду і до роду Вічний скарб мого народу.
| |
Переглядів: 403 | |
Всього коментарів: 0 | |