Осінь у віршах-діалогах

ОСІНЬ
Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.

Вітром  двері відчинила:
- Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
- Через рік мене чекайте!
(Л. Новикова)

ОСІНЬ
Знову я дивлюсь в віконце:
Он за ліс заходить сонце.
В лісі ходить хитрий лис...
«Мамо, що це, подивись?

Вчора ліс ще був зеленим
А сьогодні... онде клени
Червоніють, мов вітрила,
І берізка пожовтіла».

«Як красиво, — каже мама, -
Це віконце — наче рама,
А від сонця подарунок —
Панни Осені малюнок».
(О.  Роговенко)

ОСІННІ ТАНЦІ
Вітер взяв сопілку в руки: – Ду-ду-ду!
Хто зі мною потанцює у саду?

Захиталися жоржини: – Може, й ми!
Тільки ти нас над землею підійми!
— Шкода часу,— вітер каже,— підіймать!

Видно, вам не доведеться танцювать!
Тут як зірвуться листочки із дубка, із вербички, із берези,
Із кленка,— хто червоний, хто жовтавий,

Хто рудий, а хто трішечки зелений — молодий.
Як закрутяться у танці угорі! І низенько над землею,

У дворі. Вітер кинувся за ними:
— Ой, ду-ду!
От хто вміє танцювати
до ладу!
(К. Перелісна)