Тема:  Розвиток зв’язного мовлення. Написання твору «Зима»

Мета:

вчити учнів писати твори на основі власних спостережень. Розвивати вміння до­бирати влучні слова для передачі власних спостережень, вражень, почуттів. Розши­рити та поглибити знання учнів про природні зимові явища. Збагатити словниковий запас учнів. Розвивати зв’язне мовлення, творче мислення, фантазію. Виховувати любов до природи.

Обладнання: презентація «Твір «Зима»

Хід уроку:

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Робота над загадками (з мультимедійним супроводом)

Народився восени, навесні вмираю,

Узимку своїм тілом землю зігріваю. (Сніг)

Їхала пані в білому вбранні,

Як посипалось убрання —

Всю землю вкрило. (Зима)

Баба-віхола ішла,

Велетенський міх несла.

Як махнула раз тим міхом —

Вся земля укрилась снігом. (Зима)

— Які слова допомогли відгадати те, що описано у загадках?

— Поставте до них питання.

— Як названо зиму в останній загадці?

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

— Зима — чудова пора року! Про неї пишуть поети, складають музику ком­позитори, малюють картини художники. Сьогодні і ви спробуєте розказати про красу зими.

IV. СКЛАДАННЯ ТВОРУ

1. Творча робота (за рядами)

1-й ряд: добирає іменники до слова зима. (Чарівниця, красуня, чаклунка, Білосніжка, художниця, витів­ниця, чародійка, королева...)

2-й ряд: прикметники. (Весела, холодна, сніжна, біла, морозна, чарівна, чудова, казкова...)

3-й ряд: дієслова. (Настала, заморозила, вкрила, побіліла, закружляла, налякала, розфарбувала...)

2. Фронтальна робота

Складання 3 описів зимового лісу по рядах. Кожен учень будує своє речення.

Кінцівка тексту має бути такою: «Чудово! Яка краса довкола! Зима — справжня чарівниця!».

3. Складання плану

План

1. Настала зима.

2. Зимова природа.

3. Зима – справжня чарівниця.

4. Самостійна робота учнів

5. Перевірка виконаної роботи

1) Самоперевірка.

2) Гра «Крісло автора».

Учні зачитують свої твори, за потреби коригують їх.

V. ПІДСУМОК УРОКУ

Поетична хвилинка

— Доберіть слова-рими до кожного другого рядочка вірша.

А яка зима буває,

Скаже той, хто добре ЗНАЄ. Чи ж вона буває ніжна?

Ні! Холодна й БІЛОСНІЖНА! Так. Холодна, вітер віє,

І від снігу все БІЛІЄ. В небі темна хмара висне, Іноді мороз аж ТИСНЕ,

Чудеса на склі малює, на річках мости БУДУЄ,

Не прості, а льодяні, дуже гарні, мов СКЛЯНІ.

Під ногами сніг рипить, звір від холоду ТРЕМТИТЬ.

Є хурделиця, природно. Є метелиця ХОЛОДНА.

Хуга є, і є завія, сонце світить, та не ГРІЄ.

І його частіш немає — хмара сонце ЗАКРИВАЄ.

Часом сніг летить лапатий, бігти хочеться із ХАТИ,

Щоб зловити біле диво, бо повсюди так КРАСИВО!

Хоч носи в усіх червоні, мокрі ноги та ДОЛОНІ,

Та додому йти пора... Шкода, йде весела ГРА.

Тож зима буває різна: біла, радісна і ГРІЗНА.

І весела, і сумна, як розплачеться ВОНА.