Головна » Методична скарбничка » Літературне читання » Літературне читання 4 клас |
20.04.2020, 14:34 | |
КАЛИНА ЦВІТЕ ПІЗНО Жила собі дівчинка Марійка. На цю осінь вже в третій клас перейшла. Після уроків біжить вона на город, а потім у сад. Тут Марійка нарве травички для кроликів, опалі яблука позбирає, вичистить гарбузи, а їхнє насіння покладе сушитися на підвіконня. Якось покликала її сусідка бабуся Марина. — Чуєш, онучко! Я на своїй калині вже кетяги обламала. Час і тобі пообламувати, бо незабаром дощі почнуться! Пообламувала дівчинка кетяги калини і взялася пучечки в’язати. Коли це заходить у двір тітка Ольга. Марійка хутенько принесла стільця: — Сідайте, тьотю! — Та ніколи мені. Їду в місто до дочки. Вона просить, щоб на цілу зиму зоставалася. Щось я хворію часто. Ось вам пиріжків принесла. Бувай здорова! Провела Марійка гостю та й сіла пиріжки їсти. Як же смачно! І враз дівчинці зробилося соромно-соромно. Згадала, що тьотя Оля все покашлювала, а вона, Марійка, не дала їй ані жменьки калини. Калина від застуди чи не найкращі ліки. Швидко проминула зима. Ось і весна прийшла з теплими дощами. Облетіли з вишень білі пелюстки, перецвіли яблуні. Лише калина і досі чорніє. Жодного листочка на всьому кущі. А коли ж вона цвістиме? Бабуся й каже: — Бачиш, онучко, недарма калина завжди цвіте пізно. Наче прислухається, вагається. Всі дерева й трави дуже чутливі до зла і добра, до людського слова. А калина — особливо! Тобі видніше, за що вона могла на тебе нагніватись. Щось, мабуть, сталося, що цього року цвісти не хоче. — Я починаю здогадуватись... От якби тітка Ольга додому вернулася! Я для неї три пучки ягід приберегла. А минулої осені, коли вона заходила до нас, якось не здогадалася з нею поділитися, — виправдовується дівчинка. — Бачили Ольгу в місті, навесні вона знову розхворілася. Ти її не дочекаєшся. А коли надумаєш сама їхати до неї, то у мене адреса є — ось, візьми. Ходила Марійка замислена цілий день, а тоді надумала разом з мамою поїхати до Києва, щоб знайти там тьотю Олю. — Я перед нею так завинила! — каже дівчинка мамі. — І перед калиною винна теж, то через мене вона сохне. За якийсь тиждень приїхали мати з донькою до міста, пішли до тітки Ольги. Зраділа вона гостям, привітала, посадила у вітальні й стала розпитувати, які в селі новини. Марійка мерщій і каже: — Та все добре, все як було, тільки моя калина після зими чомусь не оживає. Пам’ятаєте, я вам не вділила ягід восени? То ось привезла. Візьміть, будь ласка! Тітка Ольга усміхнулася: — Та що ти! Такі дрібниці! Та й мені незручно було просити... Все гаразд, не мучся тим. Сідаймо чай пити! Наступного дня увечері йшли Марійка з мамою рідною вулицею. Коли вже до хати підходили, прислухалися — а в їхньому садку соловейко щебече. Забігла дівчинка у двір, глянула — калина за одну нічку і зазеленіла, і рясним цвітом вкрилася. І відтоді Марійчина калина цвіте щороку. Знає вже дівчинка, як її доглядати. Половину ягід вона людям роздає. А як дізнається, що хтось занедужав, то й останніми поділиться. За Тетяною Майданович Виконай тестові завдання
| |
Переглядів: 540 | Завантажень: 0 | |
Всього коментарів: 0 | |