Читання – віконце у світ

Шановні батьки!

Навчити дітей добре читати — одне з найважливіших завдань школи. В. Сухомлинський писав, що «...читання — це віконце, крізь яке діти бачать і пізнають світ і самих себе».

Яку ж техніку читання повинен мати молодший школяр, щоб йому було легко й цікаво вчитися?

Чи знаєте ви, що М. Горький читав приблизно 600 слів за хвилину. З такою швидкістю читають люди, які закінчили спеціальні курси швидкого читання.

Найшвидше читав американський президент Дж. Кеннеді — близько 2000 слів за хвилину. Можливо, це легенда, але в роз­винутих країнах керівництво приймає на роботу людей, які чи­тають не менше 400 слів за хвилину.

У дикторів телебачення швидкість читання — від 90 до 170 слів за хвилину, у середньому 130 слів.

Учені вважають, що читання зі швидкістю 120—150 слів за хвилину допомагає краще зрозуміти зміст прочитаного. Саме до такої швидкості пристосований артикуляційний апарат людини. Отже, це і є оптимальне читання, яким потрібно оволодіти шко­ляреві, щоб успішно навчатися.

Програмою початкових класів (Додаток до наказу МОН України від 19.08.2016    №1009 «Орієнтовні вимоги до контролю та оцінювання навчальних

 досягнень учнів початкової школи»

передбачено такі норми читання:

Поточна перевірка навички читання здійснюється з урахуванням усіх показників (правильність, спосіб, розуміння, виразність, темп). Окремо темп читання із застосуванням кількісних показників учителем не перевіряється.

Підсумкова перевірка сформованості вміння читати в 1 класі здійснюється індивідуально наприкінці навчального року на матеріалі доступних для розуміння учнями цієї вікової категорії текстів (обсяг текстів: 60-90 слів на кінець навчального року).

Окрім цього у 1 класі учням пропонується скласти усний твір-розповідь за малюнком, серією малюнків, життєвою ситуацією тощо (3-4 речення).

Орфографічні і пунктуаційні вміння та графічні навички письма, культура оформлення письмових робіт в 1 класі перевіряються в кінці навчального року шляхом списування з друкованого тексту. При оцінюванні списаного тексту враховують грамотність (за такими самими вимогами, що й диктант), правильність написання літер та їх поєднання і культуру оформлення письмової роботи.

Подані показники є орієнтиром для розвитку темпу читання, а не перевірки та оцінювання. Вони можуть бути використані для організації само- та ваємоперевірки учнями темпу читання.

Кількісні показники темпу читання вголос

(для розвитку темпу читання)

Чому саме така норма?

Щоб прочитати 8 сторінок (6500 слів, 7—8 клас), дитині потрібно 54 хвилини.

6500 сл. : 120 сл. = 54 хв

Для порівняння: при техніці читання 80 сл. за хвилину, треба працювати 1 год. 34 хв.

6500 сл. : 80 = 1 год 34 хв

Для того щоб скласти план, підготувати переказ, написати тези, твір тощо, текст потрібно перечитати ще раз. Це забере вже 3 години робочого часу. Додамо ще підготовку письмових завдань.

Отже, оптимальне читання (від 120—150 слів за хвилину) дозволяє осягнути більше матеріалу за менший проміжок часу.

Чи може кожна дитина досягнути таких результатів? Адже кожен учень має різний темперамент. Холерики говорять швидко й читають швидко, а от флегматики говорять повільніше й чита­ють повільніше. За даними вчених, холерики читають і говорять зі швидкістю не менше 150 слів за хвилину. Для сангвініків темп читання збігається з оптимальним читанням — 120—150 слів за хвилину. А от для флегматиків і меланхоліків така швидкість читання може стати недосяжною. Але природа не обходиться без подарунків, 90 % учнів — холерики й сангвініки.

Дослідження типу темпераменту дітей

(індивідуальна робота батьків)

Як визначити темперамент дитини?

Найкращий метод — спостереження. Наприклад, за планом, запропонованим нижче. Якщо ви ще зовсім мало знаєте вашого підопічного, простежте, як він поводиться в таких ситуаціях. У відповідних графах ставимо плюс або мінус.

Тест № 1

1. Як поводиться дошкільник, якщо виникає потреба швид­ко, невідкладно діяти?

а) Легко включається в роботу;

б) активно діє;

в) працює повільно, без зайвих слів;

г) діє несміливо, невпевнено.

2. Як реагує дошкільник на зауваження вихователя?

а) Говорить, що більше так не робитиме, але за якийсь час знову робить те саме;

б) не слухається й робить по-своєму, бурхливо реагую­чи на зауваження;

в) мовчки бере до відома точку зору дорослого;

г) ображено мовчить, довго переживає.

3.      Як розмовляє дитина з іншими дітьми у важливих для неї ситуаціях?

а) Швидко, з охотою прислухаючись до висловлювань інших;

б) швидко, пристрасно, нікого не слухаючи;

в) спокійно й упевнено;

г) із сумнівами, невпевнено, озираючись на інших.

4.      Як поводиться дитина в незвичній обстановці (у кабінеті лікаря, завідуючого)?

а) Легко орієнтується, виявляє цікавість, активність;

б) збуджена, інколи занадто, неспокійна;

в) ніяковіє, поводиться сором’язливо;

г) довго мовчить, не відповідає на запитання.

Тест № 2

1. Любить галас та метушню довкола себе.
2. Відчуває велику потребу в близьких людях, які могли б підтримати, заспокоїти.
3. Часто роздратований чимось, збуджений, неспокійний.
4. Швидких відповідей на будь-які запитання від нього не чекай.
5. Любить роботу, яку слід виконувати швидко.
6. Діти вважають його веселим.
7. У нього часто змінюється настрій.
8. Частіше мовчить у товаристві дітей.
9. Не наважується заговорити першим з новими людьми.
10. Не любить галасливих ігор, надає перевагу усамітненню.
11. Уміє довго гратися або виконувати завдання, не від­волікаючись.
12. Любить похвалитися, прикрасити події.
13. Часто не може всидіти на місці.
14. Його легко засмутити.
15. Довше за інших зберігає працездатність, не втомлю­ється.
16. Легко переключається з одного доручення на інше.
17. Нетерплячий і незібраний, особливо не любить чекати.
18. Надає перевагу клопіткій роботі, яка не потребує швид­ких реакцій.
19. Швидко втомлюється, відволікається, перестає слухати.
20. Вірить у себе, легко переживає невдачі.

Пам’ятайте, що чисті типи трапляються рідко. Найчастіше зустрічаються проміжні, перехідні. Окрім того, у дитинстві більшість особливостей темпераменту маскуються віковою імпульсивністю, слабкістю нервової системи, яка з часом може бути подолана.

Жвава, впевнена, привітна дитина, легко йде на контакт, відкрита, життєрадісна, комунікабельна, швидко адаптується в новому колективі. Настрій у дітей цього типу темперамен­ту стійкий, без різких коливань. Діти активні в різних видах діяльності. Проте інтерес до якогось виду діяльності, гри чи за­няття поверховий, може активно виникнути і за короткий час пропасти. Розмовляє переважно голосно, швидко, емоційно, з виразною мімікою та жестикуляцією. Намагається займати­ся тільки легкою, приємною та цікавою діяльністю й уникати складного, неприємного, нецікавого. Уміє долати перешкоди, ко­ристується симпатією ровесників. Засинає швидко, сон глибо­кий, спокійний. Легко прокидається й переходить до активної діяльності.

Холерик

Щойно холерик народиться, він не дає оточуючим спокою. Холерик постійно нагадує всім про своє існування голосним ви­могливим криком і ні на мить не дає батькам розслабитися.

Холерик-дошкільня, як правило, надає перевагу гамірним рухливим іграм, він дуже полюбляє пустувати. Зазвичай, ді­ти з таким типом темпераменту легко збуджуються, довго не можуть заспокоїтися; під час ігор вони постійно галасують, шумлять, метушаться. Мовлення холерика багатослівне, швидке і голосне; чути його здалеку.

Дитина-холерик полюбляє «глядачів», вона вміє працювати «на публіку», і це до вподоби малюку.

Граючись, холерик часто порушує правила тієї чи іншої гри. Холерик — ініціатор частих конфліктів і суперечок з іншими гравцями, і дорослими, і однолітками. Проте самотності холе­рик не любить, він не вміє гратися на самоті. Для малюка з та­ким типом темпераменту вкрай важливо, щоб його бачили, хва­лили, захоплювалися його здібностями та вміннями. Холерик швидко засвоює нову інформацію, але так само швидко і за­буває її.

Меланхоліки також не люблять гратися самостійно. Незва­жаючи на замкнутість, нерішучість та надмірну поміркованість, меланхоліки часто вимагають уваги до своєї персони і дуже незадоволені, коли їх просять погратися на самоті. У таких ви­падках маленькі меланхоліки капризують, плачуть, пхикають. Вроджений песимізм — характерна риса меланхоліка. Позитивні емоції, навпаки, досить рідко властиві йому.

Меланхоліки не відчувають гострої потреби в іграх, комфорт­но та затишно почуваючи себе поруч із батьками або бабусею чи дідусем.

Нова гра, як правило, викликає у меланхоліка недовіру та настороженість. Для того щоб звикнути до неї і прийняти її, меланхоліку потрібен час. Особливо це стосується ігор-змагань. Програвати меланхолік не вміє: будь-який програш він сприй­має з розпачем, відчаєм та істерикою. Окрім того, після програ­шу меланхолік повністю втрачає інтерес до гри, і в жодному ра­зі не схоче у неї більше гратися.

Спокійна, повільна, розсудлива дитина, досить терп­ляча, зокрема й до фізичного болю. Не витримує значних фізичних навантажень, якщо змушена виконувати їх у швид­кому темпі. Насправді почуття цих дітей відзначаються гли­биною і постійністю. Болісно переживають несправедливість, зазіхання на їхні права, розлучення з близькими людьми, бо­яться і не люблять змін, нестабільності. Мовлення спокійне,

рівномірне, уповільнене, без вираження емоцій, жестикуляції та міміки. Спілкуються з невеликим колом дітей, стабільні у сво­їх уподобаннях. Уміють певний час самостійно займатися яко­юсь справою, не турбуючи дорослих, неконфліктні, поступливі, розсудливі. Якщо дитинство флегматика складається сприятливо і йо­му вдасться розвиватися, зберігаючи всі позитивні риси тем­пераменту, суспільство отримує сумлінних, серйозних, пункту­альних, захоплених улюбленою справою людей.

     Заохочуйте дітей до читання. Адже це сприяє розвитку зв’язного мовлення, образного мислення, уяви, словникового запасу.