Шановні батьки!

А тепер поговорімо про таку важливу проблему, як розви­ток у школярів інтересу до читання. «Люди перестають мислити, коли вони перестають читати»,— вважав філософ Дені Дідро.

До третього класу в різних дітей формується неоднакове ставлення до читання як самостійного інтелектуального за­няття. Одні читають охоче й багато, не розлучаються з книгою. Інші, навпаки, не люблять читати, роблять це лише з примусу. Для закріплення навички читан­ня дитина потребує систематичних, щоденних домашніх вправ.

Формування навички читання тісно пов’язане із загаль­ним мовленнєвим розвитком дитини, тому в разі значних труднощів слід звернутися за необхідними рекомендаціями до логопеда.

Однак багато третьокласників, достатньо добре володіючи технікою читання, не є активними й самостійними читача­ми. Батьки нерідко нарікають на те, що дитина не виявляє великої зацікавленості до книг, зате багато часу проводить бі­ля телевізора або комп’ютера. Потреба в читанні не виникає сама по собі й не фор­мується в результаті примусового спілкування з книгою. Примус у даному випадку неприпустимий. Любов до читан­ня закладається роками, і первинне значення при цьому має ставлення до читання самих батьків. Чи люблять у сім’ї чи­тати? Чи є в будинку своя бібліотека? Чи часто дитина ба­чить батьків із книгою? Чи діляться вони з дітьми своїми враженнями про прочитане? Чи стежать батьки за книжкови­ми новинками, зокрема й у ділянці дитячої літератури?

Як правило, читати люблять діти тих батьків, які самі ба­гато читають.

Поради американського психолога В. Вільямса батькам ЩОДО ТОГО, як прищепити дитині любов до читання

1.                   Насолоджуйтеся читанням самі й сформуйте в дітей ставлення до читання як до задоволення.

2.                   Нехай діти бачать, як ви самі читаєте із задоволенням: цитуйте, смійтеся, заучуйте уривки, діліться враженнями

і про прочитане тощо.

3.                   Показуйте, що ви цінуєте читання: купуйте книги, даруй­те їх та отримуйте як дарунки.

4.                   Нехай діти самі вибирають собі книги й журнали (у біб­ліотеці, книгарні тощо).

5.                   Удома на видному місці повісьте список, де буде відобра­жений прогрес дитини в читанні (скільки книг прочита­но та за який час).

6.                   Виділіть удома спеціальне місце для читання (затишний куточок із полицями тощо).

7.                   Удома має бути дитяча бібліотека.

8.                   Збирайте книги на теми, які надихнуть дітей ще щось прочитати про це (наприклад, книги про динозаврів або космічні подорожі).

9.                   Запропонуйте дітям до або після перегляду кінофільму прочитати книгу, за якою він поставлений.

10.               По черзі читайте одне одному оповідання або смішні іс­торії. Розважайте себе самі замість того, щоб дивитися те­левізор.

11.               Заохочуйте дружбу дитини з тими дітьми, які люблять читати.

12.              Розгадуйте з дітьми кросворди та даруйте їх їм.

13.               Якнайчастіше заохочуйте читання дітей уголос, щоб розвинути їхні навички та впевненість у собі.

14.               Частіше запитуйте думку дітей про книги, які вони читають.

15.               Заохочуйте читання будь-яких матеріалів періодики, навіть гороскопів, коміксів, оглядів телесеріалів — нехай діти читають будь-що!

16.               Дітям краще читати короткі оповідання, а не великі твори: тоді в них з’являється відчуття завершеності та задоволення.

17.               Нехай діти щовечора читають у ліжку перед тим, як заснути.

ЯК ВИРОБИТИ ШВИДКОЧИТАННЯ?

Швидкочитання — це читання понад 300 слів за хвили­ну. Цікаво, що видатні письменники, наприклад, О. Горький, Читали 600 слів за хвилину. Найбільша швидкість читан­ня зафіксована в американського президента Дж. Кеннеді — близько 2000 слів за хвилину. Деякі зарубіжні фірми не беруть на керівну посаду фахівця, якщо він читає менше 400 слів за хвилину. Дитина-школяр має володіти оптимальним читанням, тоб­то читанням зі швидкістю розмовного мовлення, темп якого становить від 120 до 150 слів за хвилину.

Диктори телебачення широко варіюють свою швидкість читання — у межах від 90 до 170.

Випускник початкової школи за нормативами має читати 100 і більше слів за хвилину. Це не збігається з оптимальною швидкіс­тю розмовної мови.

При низькій швидкості читання учневі старшої школи не вистачить навіть 24-х годин, аби прочитати все те, що стосується домашнього завдання.

Швидко читають зазвичай ті учні, які читають багато. У процесі читання вдосконалюються оперативна пам’ять і стійкість уваги. Від цих двох показників залежить розумова працездатність.

Отже, школяр має володіти оптимальною швидкістю читання. Як її досягти? Слід викликати інтерес до читання книги, запропоновані дітям для додаткового читання, мають відповідати їхньому вікові. Стежачи за читанням дітей, слід прагнути до того, щоб книги були різноманітними за тематикою: пригоди, казки, оповідання про тварин, про музику тощо.

У вихованні любові до книги в дітей молодшого шкільного віку неабияке значення має наявність гарних дитячих книг удома.

Батьки мають подбати про те, щоб дитина знала прізвище автора книги, яку читає, та її назву, а також запитати в ди­тини, чи відомі їй іще якісь книги цього-таки автора. Для молодших школярів велике виховне значення має розглядання ілюстрацій у книзі, оскільки вони допомагають зрозуміти та запам’ятати прочитане.

Тривалість домашнього колективного читання має стано­вити не більше 40 хвилин. Читання вголос — це дуже корис­не тренування для дітей: вони вчаться читати голосно, вираз­но, чітко. Добре, якщо для дитини виписали дитячий журнал, їх за­раз друкують чимало. Діти будуть чекати зустрічі з книгою. Виховання інтересу до читання легше проходить у тих роди­нах, де дорослі самі люблять читати.

Важливо привчити дітей дотримуватись основних правил гігієни читання:

• очі слід берегти, тому не можна читати при слабкому освітленні; .
• під час читання лампа має перебувати ліворуч, світло від неї не повинно потрапляти в очі;
• при читанні слід давати короткий перепочинок очах;
• не можна читати лежачи.

Всі тренувальні вправи слід проводити коротки­ми порціями, але зі значною частотою. Для першо­класника достатньо домашнього тренування трьома порці­ями по п’ять хвилин.

Гарні наслідки має читання перед сном. Останні події дня фіксуються емоційною пам’яттю, і вісім годин сну люди­на перебуває під їхнім впливом.

 Якщо дитина не любить читати, то їй найкраще підійде щадний режим читання: дитина читає 1—2 рядки й отри­мує короткочасний відпочинок. Таку можливість дають книжки з великими картинками й одним-двома речен­нями внизу.

 Розвиток техніки читання сповільнюється через слаб­ку оперативну пам’ять. Дочитавши до четвертого слова, учень уже не пам’ятає першого. Корисні такі вправи: ба­гаторазове читання, читання будь-якого тексту в темпі скоромовки, виразне читання з переходом на незнайому частину.

 Вправа «Блискавка» полягає в чергуванні читання в комфортному режимі з читанням із максимально до­ступною швидкістю. За командою «Блискавка» дитина читає з прискоренням протягом 20 секунд, надалі трива­лість збільшують до 2-х хвилин,

 Вправа «Буксир». Дорослий читає зі швидкістю, доступ­ною дітям, а діти намагаються читати мовчки, стежити та встигати за дорослим. Перевірку проводять шляхом рап­тової зупинки.

 Вправа «Хто швидше?». На Стіл кладуть картки зі стат­тею. Потрібно знайти конкретне речення в одній із кар­ток, «ковзаючи» очима по тексту.

 Вправу «Губи» використовують із метою чіткого розмежу­вання дітьми читання мовчки та читання вголос, а також активного зовнішнього промовляння при читанні. За ко­мандою «Читати мовчки» діти прикладають палець лівої руки до щільно стиснутих губів.

Таким чином, батьки можуть вибрати одну з форм або чергувати перелічені форми та методи роботи, щоб постійно підтримувати інтерес до читання молодшого школяра.