Шановні батьки!

Дитина приходить у життя як гість - вона інша, невідома нам

людина, ми раді їй, ми на все готові заради неї, ми любимо її, ми щасливі

бачити її такою, якою вона є. Але, виростаючи, вона поступово стає рівною нам, нашим співробітником. І так у сімейну нашу педагогіку входить, мабуть,

найважливіше й саме складне слово - співробітництво.

У родині, де встановилися відносини супідрядності (суперечка за владу), морального виховання бути не може, там тільки видимість його - і в цьому є справжня, глибока причина всіх невдач у вихованні, тому що суперечка за владу - перша ознака бездуховності, несправедливості. Там іде таємне, сховане навіть від очей батьків, але потужне навчання аморальному

поводженню, розтління душ.

Припустимо, ви, батько, відмовилися від суперечки за владу й стали

прагнути до співробітництва. Ви не боїтеся тепер втратити авторитет, він вам

не потрібний і тому не турбує вас. У вас більше немає життєвої необхідності

в авторитеті, у вас одна необхідність — співробітничати з дитиною. Але у дитини природна повага до вас, як і у вас до неї.

Співробітничати — означає «розділяти працю». Але щоб дитина

навчилася розділяти людську працю, брати на себе частку побільше, ми

повинні показувати їй приклад — постійно розділяти її власну працю

дитинства, отроцтва, юності.

Дівчинка-школярка не може вирішити задачі по математиці. На очах

сльози. Приходить тато. Якщо він уміє допомогти - добре. А якщо ні? Що

сказати дівчинці?

Тато говорить:

— Нема чого плакати, посидиш, посидиш і вийде!

У дівчинки - лихо, а тато говорить - немає лиха. Психологи говорять, що краще відповісти дівчинці так:

— Так? Ти думаєш, тобі ніколи не вирішити ці задачі? Я розумію...

Мама приїхала в спортивний табір до семирічного хлопчика. Він підбіг

до неї:

— Що ти привезла?

Мама обурена: «Як він не розуміє! Як не почуває! Адже я утомилася,

поки дійшла, я з дороги, у мене важка сумка!»

Начебто б все правильно; але слова — не урок, а поводження — урок.

Забороняється шантажувати любов’ю. Недозволеними є фрази: «а то я тебе любити не буду», «я тебе більше не люблю», «я з тобою не розмовляю», «я на тебе образилася». Навпаки: я завжди з тобою, я завжди готовий, я завжди готова прийти на допомогу, я тебе люблю! Повторювати це на кожному кроці неможливо й не варто, але є багато способів повідомляти дитину про свою любов. Як? Так хоча б сказати дитині «спасибі».

Безглуздо говорити: «Я тебе прошу, вчися добре». Дитина не може раптом почати добре вчитися. Але її починають дорікати: «Я ж тебе просив...» А через деякий час й висновок: «Мого хоч проси, хоч не проси». Або ще так: «Прошу тебе, не пустуй»,- а він не може не пустувати! «Прошу тебе, тихіше»,- але в нього гості-третьокласники, вони не можуть «тихіше»!

Звичайно ми в таких випадках повторюємо своє «я прошу», але залізним

голосом. А не можна.

А як реагувати на прохання дитини?

З десяти прохань «можна я...», «дозволь мені... » ви намагайтеся виконувати, принаймні, дев'ять. Ніяке прохання дітей, навіть сама безглузде, не повинне вас обурити: «Ти що, з глузду з’їхав?»

У родині, де повністю зруйнований контакт із дітьми й де перестав діяти наказ, де діти не відповідають ні на окрик, ні на лайку й навіть на побої не реагують, - у такій родині потрібно перейти до звичайних прохань, це

важливий крок на шляху до співробітництва.

Постарайтеся зробити вчителя своїм союзником, щоб і він побачив, що

перед ним не ворог, готовий горло перегризти за своє дитя, а людина, здатна

зрозуміти іншого й розділити його труднощі. Не підозрюйте вчителя в поганому. Вчитель, як і всі, має потребу в успіху, має потребу в схваленні. Якщо ви майже нічим не можете допомогти вчителеві в його роботі, так хоч не відмовляйте йому в доброму слові. Не завжди, але в багатьох випадках удасться перейти від взаємних скарг і обвинувачень до спільного обговорення: що робити? І це буде кращою допомогою дитині.

Для малят від чотирьох до дев'яти років можна скласти карту домашніх

обов'язків і гарних справ. Перед сном переглядайте список і ставте зірочки

напроти обов'язків, які дитина в цей день виконала. Якщо вона не виконала

той або інший обов'язок або не зробила гарну справу, просто залишіть пробіл

напроти відповідного рядка, не акцентуючи на цьому уваги. Ваша реакція на

пробіли повинна коливатися від байдужності до нудьги, а ось із приводу

успішно виконаних завдань варто виявити наснагу й схвалення.

Відомий педагог-новатор Ш.О. Амонашвілі узагальнив основні правила гуманної педагогіки. Вони багато в чому зможуть допомогти батькам і вчителям в побудові душевних відносин з дітьми, розвитку в них оптимістичних якостей.

• Виявляйте живий інтерес до життя дитини до її радощів, прагненням, невдачам, до її особистих переживань; при необхідності сприяйте, допомагайте, виражайте їй співчуття.
• Встановлюйте з кожною дитиною особисті, довірливі взаємовідносини, викликайте довіру та щирість у неї.
• Свою роздратованість поведінкою дитини виражайте натяком на те, що ви від неї цього не очікували, що у вас відносно неї краще уявлення.
• Виражайте живий інтерес до захоплень дітей, беріть участь в них.
• Дивуйтесь, захоплюйтесь, радійте, коли дитина здійснює гідний вчинок, виявляє кмітливість, мислить зосереджено.
• Вибачайтесь перед дитиною, якщо із-за будь-якої причини не
• можете зразу відповісти на запитання, прохання, з яким вона звертається до вас, поясніть причину відверто, скажіть, що дасте відповідь через декілька днів, і не забудьте виконати обіцянку.
• Запрошуйте дітей бути співучасником ваших батьківських пошуків.
• Заохочуйте дітей ставити запитання, виражати власну думку,

стверджувати свою позицію, відносьтесь до думок, стверджень дітей

серйозно, з повагою.

• Вчіть дітей етично висловлювати та доводити свою думку, сперечатися.
• Розмірковуйте в голос, щоб давати дітям зразки того, як думати,

шукати рішення задачі, як обмірковувати, оцінювати.

• Не ставте одну дитину, як приклад, іншій, ні в навчанні, ні в
•  
• Допомагайте дитині перевершити себе.
• Помічайте та радійте, коли дитина досягає успіху.
• Заохочуйте прагнення дитини братися за вирішення складних
•  
• Виявляйте інтерес до того, чи сподобалася дитині сумісна

праця, прислухайтесь до її побажань.

• Просіть дітей, але не наказуйте та не вимагайте;
• Виражайте дітям свою подяку за допомогу в вирішенні будь-

яких домашніх справ.

• Приділяйте особливе значення зусиллям, старанням дитини у

виконанні домашніх та учбових завдань, цікавтесь, з якими труднощами стикнулася вона і як їх подолала.

• Виявляйте своє оптимістичне відношення до можливостей дитини, особливо, якщо у неї виникла невдача.
• Будьте завжди і у всьому взірцем для своїх дітей.
• Керуйтесь у вихованні ―золотим правилом християнства: ―Вчиняй з

людьми так, як би хотів, щоб вони поступали з тобою.

• Реалізовуйте у вихованні ―головне правило педагогіки: ―Виховання

відбувається при включенні особистості у діяльність, до якої вона має

позитивну мотивацію.

• Дивуйтесь, милуйтесь, радійте кожній, навіть невеликій перемозі вашої

дитини. Не забувайте хвалити.

• Предметом похвали має бути не особа вихованця, а її, нехай найменші,

успішні дії, творіння, ідеї.

• Якщо дитина отримала незадовільну оцінку, вона вже покарана. Не

потрібно карати ще раз. Краще розібратися і допомогти.

• В роздратованому стані не виховуйте. Стримуйтесь від оцінок, дій і

вчинків дитини, особливо в стані неспокою. Необдумане покарання дуже шкодить.

• Не припускайте розходження між словами і власними діями: ―Робіть як я ―, а не ― Робіть як я кажу ―. Уникайте категоричності у висловленнях до учнів.
• Менше критикуйте, більше допомагайте. Будьте великодушні – вмійте

прощати. Нетактовність, несправедливість, жорстокість, брутальність

вихователя – аморальні.

• Бережіть найвище благо: людську гордість, недоторканість

особистості, гідність учня.

• Виявляйте живий інтерес до життя дитини, її радощів, засмучень,

прагнень, успіхів, невдач, до її особистих переживань; при необхідності співчувайте, допомагайте.

• Любіть, розумійте, шануйте ваших вихованців і вірте у їх безмежні
•  
• Шановні батьки, вчителі! Звичайно, приведені рекомендації не

охоплюють всіх проблем, з якими Ви стикаєтеся у своїй практичній

діяльності. Але вони, безперечно, допоможуть Вам зробити важливий крок до співробітництва з дітьми, до гуманізації виховання. Бажаю вам успіхів!