Діалог

1. Перерва…Дзвінок урочисто і гучно

    Закінчив урок… «До побачення, учні.»

    І молодь знялася під вигуки й жарти,

    Мов лебеді з плеса, покинувши парти.

2. Дитячі «ключі» потягнулись до волі…

Враз тиша густа розлилася по школі.

Аж раптом лунає несміливий стукіт…

Серйозне обличчя…схвильовані руки…

3. Ще зовсім хлопчисько оцей старшокласник…

(На парту схилився, щоб часом не впасти.

Чоло вкрилось потом.) Запитує тихо:

«Скажіть, від роботи Ви маєте втіху?»

4. – Тернистий мій путь, але щастя – навчати.

Інакше я тут не змогла б працювати.

Міцніють знання та уміння з роками.

Я зорі щодня відкриваю із вами.

5. «Я слухаю Вас, - посміхнувся хлопчина, -

Здається мені, Ви та учні – родина.»

- Це правда. Хоч любить по-своєму кожен,

Без учнів прожити учитель не може.

6. «Я маю останнє до вас запитання –

Скажіть свої мрії, відкрийте бажання.»

- Всі мрії мої – це погожа година,

Це лад у сім’ї і здорова дитина.

7. Щоб мир на планеті міцний був і спокій,

Щоб Сонце всміхалось землі синьоокій.

Щоб люди людьми залишались довіку.

Щоб лебідь крильми грів серденько лебідки.

8. Щоб рання Аврора світила у вікна.

Щасливе  учора у росяних квітах.

І радість нестримна в очах немовляти

У сильних долонях щасливого тата.

9. Хай розуму іскра не згасне ніколи.

Лишається віра в учителя й школу.

«Як дивно, - шепнули хлоп’ячі вуста, -

А формула щастя доволі проста».