Дні дитинства - мрій крилатих свято ,

     Плин дитинства , наче плин води .

     Вилетить із маминої хати

     Зграйка ластів’яток молодих .

     Перший раз вони розправлять крила ,

     Випурхнуть у простір із гнізда .

     Де ти є ? Озвись , матусю мила ,

     Може , десь чатує вже біда ?

     Може , десь хлоп’я спіймалось в пастку ?

     Може , десь у розпачі дівча ?                                               

     Лиш матусина безмежна ласка

     Від незгод життєвих вируча .

      Забувають часом діти матір,

      А вона одна , на самоті

      Прислухається до телефону в хаті ,

      Зазирає в скриньку для листів .

      День – у –  день чекає телеграми ,

      Жде у гості рідних ластів’ят .                                     

       Знову й знову молодіють мами ,

       Коли чують голос онучат .

       Дні дитинства линуть – не спинити ,

      Не сповільнити розмірений їх біг ,

      Але , скільки б не судилося прожитии ,

      Не забудьмо матерів своїх .