Курочка Чубарочка

(За мотивами казки «Курочка Ряба»)

В українському селі , у гніздечку на землі ,

Біля хати недалечко курочка знесла яєчко .

Радий дід , радіє баба : “Молодчина наша Ряба!

Дарма проса не клює . Ось і користь з неї є!”

“Мотре , - мовить дід Петро , - я яєшню їв давно .

Зглянься на моє прохання, вдовольни смачне бажання .”

Баба , клич почувши цей , узяла оте яйце ,

Як скляну безцінну річ . Затопила в хаті піч.

Сковорідочку дістала , накришила трохи сала ,

Стукнула яйцем легенько , а воно ціле – ціленьке .

«Дивно , - думає вона , - неприємна новина .

Не чекала я такого. Ну - мо я гукну старого.

Дід Петро кахикнув в вуса : “Хтось яйце розбити ж мусить?!”

Гепнув сильно - оце діло!А воно  , трикляте , ціле!

Били - били - все даремно .Ось надворі стало темно .

Наступає чорна ніч , і давно погасла піч .

А яйце , як не крутили , так сердешні й не розбили .

З - під підлоги тишком - нишком вилізла сіренька мишка .

По столу мерщій майнула , хвостиком яйце штовхнула .

Те яєчко покотилось , впало долі і... розбилось .

В горі дід ,ридає баба , лає мишку : “От незграба !

Ти розбила цінну річ !” Мишка кинулась навтіч .

Швидко в нірку заховалась , бо погроз страшних злякалась .

Курка ж Ряба заквоктала і таке усім сказала :

”Зупиніться ! Не сваріться ! Мишка крихітна боїться .

Бог з ним ! Це яйце-просте . Я знесу вам золоте .”

Переглянулись старенькі , усміхнулися раденько .

Як добро побачили , мишку враз пробачили .

З тих часів зажили дружно . Ще й багато , не сутужно .

Склали нову хатку і живуть в достатку.