Мій Богуславе

                                   Ми народилися в містечку понад Россю.

                                 (Яка краса довкола нього! Боже милий!)

                                  Тут пасма золотавого волосся хлібів

                                  Куйовдить вітер сизокрилий .

                                  Навколо міста грізним частоколом

                                  Стоять ліси прадавні, предковічні.

                                  Колись вони були дрімучим бором,

                                  А зараз-дендропарк, оправа річки.

                                  Ця срібна велич-древня й юна Рось,

                                  Дзвінка струна, блакитноока річка.

                                  Якби хоч раз почути довелось,

                                  Про що дзвенить-співа її водичка.

                                  Згідно переказів, у давнії віки

                                  Тут підкоряли хвилі козаки.

                                  Стихії не боялися вони,

                                   Козацькі „ чайки ” – то міцні човни.

                                   Обидва береги у розсипах каміння,

                                    Що гріє попід сонцем сірі спини.

                                    Мільйони років сушить їх проміння,

                                    Січе мороз і поливають зливи.   

                                    Один між ними-велетень граніт!

                                    Йому немає поміж брил тих рівні!

                                    Імення каменя понад дві сотні літ

                                    Співзвучне з іменем красуні-Бондарівни.

                                   Немало в книзі міста сторінок.

                                    Червоних дат, легенд і вчинків славних,

                                     Багато чоловіків і жінок,

                                    Що літопис писали Богуслава.

                                    О,Богуславе! Квітни і буяй!
                                     Хай над тобою тільки грім гуркоче.

                                    Наш молодий , хоча й тисячолітній край ,

                                     Завжди тіш серце і приваблюй очі!

                                     Мій Богуславе! Смійся і тони

                                     У мареві садів і шепотінні поля!

                                      Немає в світі ближче сторони!

                                      Хай омина біда тебе і пестить доля!