Пригоди Колобка

(За мотивами казки «Колобок»)

Влітку, теплим раннім ранком стелиться туман на ганку,

Вкрилися росою стіни невеликої хатини .

В ній живуть уже давненько дід з бабусею старенькі.

Лагодять, голублять хатку, та не мають в ній достатку.

Порожньо в тісній коморі - ще зерно стоїть на полі ,

Тихо у старій повітці , в курнику, в кролячій клітці .

Тільки пес Рябко кудлатий стереже сумлінно хату:

Ніч проспить , а вдень скакає - горобців швидких лякає .

Раз дідусь , ввійшовши з двору, мовить слово до дружини :

“Ти сходи , стара , в комору та спечи якусь хлібину.”

Бабу двічі не просити . І рецепт напам’ять знає :

Треба тісто замісити для хлібця чи Короваю .

Весело кружляють іскри у печі , а вона пече не здобу й калачі .

Назмітавши борошенця на совок, змайструвала баба булку-колобок

Посадила на віконце-хай холоне . Бач, який рум’яний , аж червоний  Крикнула до діда : ”Не барися!”

А втікач з віконця покотився .

Стрибнув з підвіконня на підлогу, з призьби покотився на дорогу,

Вискочив швиденько за ворота . Тільки не потрапити б до рота .

Котиться стежиною, співає . Тут його Вухань перепиняє .

Хоче зайчик смачно закусити , та не може хитрого зловити .

Поскакав собі рум’яний далі . Бачить - вовк спирається на палю .

Хоче Колобочка він загризти , та не дався хитрий себе з’їсти .

Чимчикує , сів спочити , боки розминає , бурого ведмедя помічає .

Той голодний , ще не снідав нині . Колобок не дався й цій звірині .

Перестріла Колобка лисиця... Компліменти сипле ( для годиться! )

Цмокала , всміхалася , хвалила . Обдурила бідного і... з’їла !

Залишила казочку на пам’ять .

А переказала її вам я .