У вирішальну мить, і при нагоді цій

Скажу, бо іншої нагоди вже не буде:

Як добре, що у вихорі подій

Не втратили ми людяності, люди!

Від стресів, від конфліктів і утом

Волосся враз сріблиться сивиною,

А людяність дмухне своїм  теплом -

 І крила виростають за спиною.

Буває, слабкодухість підкрадається

Й нашіптує на вухо:”Зупинися!”

Та людяності іскра  залишається

 І тліє, щоб творити і трудитись.

Заради тих людей, хто з нами поряд,

Хто вірить, хто чекає й  сподівається.

Про людяність словами не говорять,

А перед нею голови схиляються.