Зайнявся ранок... Щемко і тривожно

Тріпоче серце від передчуттів багаття...

Годинник цокає... Й секунда кожна

Повторює : „ Радій! Сьогодні свято! ”

Набігли спогади... На мить

Час повернув назад... Душа стріпнулась...

І я, легеньким смутком оповита,

Полинула думками у минуле...

Духмяний вересень летить у вирій тихо...

Лелека в осені кружляє величаво...

Здалось, це він в сім’ю студентську на крилі приніс утіху-

Доньку-лелеченятко, Ярославу.

Найперша згадка – це батьківська хата

І мами усмішка , і татове чоло.

Хрещені в’ються коло пташенятка

І огортають лагідним теплом.

Росла між квітів, ніби польова царівна.

( В них дивосвіт мені казковий чувся.)

Шукала затишку, тепла.... І грілась

В рухах мозолистих у дідуся й бабусі.

З тих пір осінніх квітів аромати

Тих чорнобривців, айстр, жоржин розквітлих

Нагадують мені біленьку хату

І погляди людей до болю рідних.

А згодом – дитсадок, ази науки...

( Були і успіхи й краплини сліз рясних.)

Ось – перша вчителька в життя веде за руку

Між однокласників, таких іще малих.

Шкільні роки у безвість прокурликали.

І, як не сумно, час гніздо лишати.

Навчатись далі педучилище покликало,

Як мама, мріялось учителькою стати.

Хотілось бачити в очах дітей бажання

Засвоїти чужу, далеку мову.

Зміцніло й ствердилось моє переконання:

На педагога вчусь не випадково!

Освіту вищу інститут завершив,

Благословив у путь у світ дитячий.

Почався час ідей, проектів, звершень,

Очікування „ завтра ” нетерпляче.

Багато часу праця забирає:

Конспекти й зошити – набридлива рутина.

Зайдеш у клас – і втому вмить знімає

Довір’я іскра у очах дитини.

Жила і не зважала на везіння.

Звичайно ж, не уникла й помилок.

Діждалась нагороди за терпіння-

Моя надія й сила – мій синок.

Рухливий, жвавий, ясноокий сину!

Мій оберіг, моє святе творіння!

Плекатиму в тобі я , скільки буде сили,

Добра і людяності, вірності коріння.

Ціную дружбу й щире спілкування,

У подорожах пізнаю життя.

На знімках залишаю добру пам’ять

І вірю в безтурботне майбуття!

Мене стрічають посмішкою люди,

І теплим словом  гріє привітання.

Спасибі вам за чуйність, любі,

За послані серцями  побажання.