Побувати у Богуславі, старовинному містечку України, зустріти з маленькими українцями Іванком та Марічкою мирний схід сонця, стати свідком кумедних подій з життя пернатих і пухнастих друзів людини запрошує авторська збірка «Хочу знати я про все!» та шестирічний поет-початківець Богдан Замирайло. Вірші викликають посмішку і переносять читача у щасливу країну Дитинство..

Моє маленьке щастя

Славетне місто, Богуславе!

З дитинства я в тобі зростаю.

Спасибі, Мудрий Ярославе,

Що заснував перлину краю.

Я тут вродивсь, живу і вчуся.

Живе тут і моя родина.

Є мама й тато, добрі друзі,

Є старший брат, сестра єдина.

Увечері лягаю спати.

Мене матусенька голубить.

І не забуде нагадати,

Що мною тішиться і любить.

На темнім небі – зір намисто.

Шепоче ніч легенди краю.

А я дивлюсь на сонне місто,

І сам спокійно засинаю.

Котик Мурчик

Котик Мурчик – товстопуз!

Він кругленький, як гарбуз.

Любить котик ковбасу,

Та не хоче їсти суп.

Їсть сметану і сирок

Широченний товстобок.

Він, як справжній Колобок!

Має ніжки коротенькі,

Має хвостик він гарненький,

Любить дуже спати

На лежанці в хаті.

Ось такий мазунчик,

Мій смугастий Мурчик.

Щебетухи

Дві синички, дві сестрички

Пролітали біля річки.

І побачили сестрички

Біля берега сунички.

Що за ягоди такі:

І солодкі, і смачні.

Перша пискнула: «Суниці!»

Друга мовить: «Полуниці!»

Стали битись, цвіріньчати,

Доки не розборонила мати.

«Спілкуйтесь мирненько», -

Соромить їх ненька.

Щучі гостини

Гострозуба пані-щука

Наварила в річці супу.

Запросила на гостини

Майже всю свою родину.

Ось прийшло погостювати

Риби всякої багато.

Осетер приніс пиріг

І поставив на поріг.

Ну а сом прийшов, як пан,

Щуці він пошив жупан.

Щоб гостина удалась,

Заспівав для всіх карась.

Після пишного бенкету

Відпочили в очереті,

Дякували за гостини

Аж до пізньої години.

Біда

Сорока удома на дубі сиділа

У чорних чоботях і білій хустині.

Сорока морочилась, їсти варила.

Вона готувала сніданок дитині.

Аж раптом сороці прийшла телеграма

Від лева, пітона і гіпопотама.

«Приїдь! Не барися! Біда! Ов-ва!

У страуса зникла в піску голова !»

Сорока в савану на крилах помчала,

Та поки летіла, усім розказала,

Що днями до неї прийшла телеграма

Від лева, пітона і гіпопотама.

Довго базікала і торохтіла.

Всі зрозуміли: не буде тут діла.

Страуса витяг з піску чорний кріт,

Миттю проривши тунель, чорний хід.

Бачить сорока – зі слів толку мало.

Пташці відразу соромно стало.

Україна

Україна барвиста,

Веселкова країна.

Україна – мій дім

І моя Батьківщина.

Жовте поле і сонце,

Синє небо, і річка.

І маленька Марічка

У калиновій стрічці.

Україна – Іванко

У новій вишиванці.

Це мій тато і мама,

Мирний ранок, хатина.

Українці для мене – це єдина родина.