Формування соціальної компетентності

Доброго дня, шановні колеги!

Моїм педагогічним кредо ось уже майже 28 років є слова Йоганна Гете «Неможливо увесь час бути героєм, але завжди можна залишатися людиною». Вони мною вибрані недаремно, адже я живу і працюю серед людей і з людьми. Пам’ятаю у дитинстві розповідь батька про двох індійських дівчаток Амалу й Камалу, які заблукали у джунглях і декілька років прожили серед вовків. Пам’ятаю, як гірко плакала, коли дізналася, що повернуті у людське товариство дівчатка загинули. Напевне, тоді й зрозуміла, що жити потрібно серед подібних собі, дотримуючись правил співжиття. Сьогодні це називається соціальною компетентністю.

У новому Державному стандарті початкової загальної освіти вказується на ряд ключових компетентностей молодших школярів, які ми повинні сформувати, і серед яких чільне місце займає саме соціальна компетентність.

Варто зазначити, що соціальна компетентність формується на всіх предметах, її не можна виокремити, адже вона спрямована навчити дитину існувати в соціумі, колективі; толерантно ставитись до висловлювань, дій та думок оточуючих; працювати в парах, малих і великих групах; співжити та співіснувати з іншими людьми. На сьогоднішній день виникає певне протиріччя між особистісно зорієнтованим вихованням та формуванням соціальної компетентності. Тому що знати правила може кожна дитина, а дотримуватися їх – ні, особливо коли ти у центрі освітнього Всесвіту.

У освітній діяльності, як показує аналіз Державного стандарту початкової загальної освіти, формуванню соціальної компетентності найбільшою мірою сприяє освітня галузь «Суспільствознавство», зокрема, навчальна дисципліна «Я у світі». Серед сучасних методів і технологій, які широко використовуються на уроці «Я у світі», важливе значення для формування соціальної компетентності молодших школярів має проектна діяльність.

Усі проекти, над якими ми працювали з учнями, можна розподілити за кількома напрямками:

• інформаційно-пізнавальні;
• громадянські;
• літературні.

Підсумки проекту ми узагальнювали у дитячі збірки, розміщували у класній газеті «Золотий ключик» та інформували читачів через сайт «Перші ластівки».

Матеріали громадянського проекту «Скажи мені своє ім’я» лягли в основу конкурсної роботи «Я юний дослідник». Виготовлення редколегією стінгазети – це теж своєрідний літературний проект.

Формування соціальної компетентності через проектну діяльність у початковій школі неможливе без допомоги батьків підопічних. Найбільше це розуміють батьки-колеги, я маю на увазі батьків-учителів. Так у різний час організувати проектну діяльність мені допомогли або допомагали Кириленко Олеся Павлівна і Ткаченко Наталія Володимирівна, Бондарєва Світлана Юріївна і Водоп’ян Галина Миколаївна, Феокрітова Людмила Василівна, вчитель Бранепільського НВК, Лісовенко Тетяна Олександрівна та Табачкова Наталія Павлівна, викладачі гуманітарного коледжу. Але, напевно, найсуттєвіший внесок у проектну діяльність вніс Ляшенко Валерій Борисович, коли провів у кабінет Інтернет.

Науковці зазначають, що вступаючи в міжособистісні взаємини («мені шкода, що так сталося», «Ганнуся захворіла, треба після уроків відвідати її, розповісти про те, що сьогодні вивчали на уроках»), молодші школярі часто залишаються байдужими до змісту того, що кажуть. У них відсутня та почуттєва основа, яка необхідна для справжнього співпереживання іншій людині, розуміння її проблем, прагнення надати допомогу, виявити співчуття. Саме тому я звертаю увагу на практичні методи навчання, тобто участь у різноманітних акціях.

Заохочую я до участі по-різному, але тільки позитивно: через подяки у щоденнику, найвищим балом, спецвипуском класної газети «Золотий ключик» та інформацією на сайті.

І на завершення свого виступу хочу згадати слова східної мудрості. (На слайді)

Сподіваюся, що окрім молитов і добрих думок ми отримаємо суттєвішу допомогу. Дякую за увагу.

Коренюк С.А., вчитель початкових класів